Презентація "Впровадження інноваційних технологій з метою підвищення ефективності уроку"

https://www.canva.com/design/DAFbImEzU1Y/dNr9guf4g0q4RLr3BT2JpQ/view?utm_content=DAFbImEzU1Y&utm_campaign=designshare&utm_medium=link&utm_source=publishsharelink 

Методична розробка «Компетентнісно - орієнтований підхід до організації навчального процесу» (З досвіду роботи)

 

Плужненський аграрний ліцей

 

 

 

 

 

Методична розробка на тему:

 

«Компетентнісно - орієнтований  підхід до організації навчального процесу»

(З досвіду роботи)

 

                                           Підготував:   Палига Василь Петрович

                         викладач предметів професійно-теоретичної    

                         підготовки з професії «Оператор з ветеринарного оброблення тварин»

 

 

м. Ізяслав

«Компетентнісно - орієнтований  підхід до організації навчального процесу»

(З досвіду роботи)

 

     «Якщо ми будемо вчити сьогодні так, як ми вчили вчора, то ми крадемо в наших дітей завтра».

 Джон Дьюї.

 Проблематика компетентнісно-орієнтованої освіти є в наш час дуже актуальною. ЇЇ  розробляють відомі міжнародні організації, зокрема ЮНЕСКО, ЮНІСЕФ, ПРООН, Рада Європи, Організація європейського співробітництва та розвитку, Міжнародний департамент стандартів.

На сучасному етапі соціально-економічного розвитку нашого суспільства докорінно змінилися вимоги до виховання молодої людини, яка вступає в самостійне життя.

Як організувати процес виховання учнів? Яким змістом його наповнити? Як адаптувати учня до життя в суспільстві, щоб він зрозумів й осмислив своє життя, навчився розв’язувати щоденні життєві завдання? Як виховати компетентну особистість, яка володіє не лише знаннями, професіоналізмом, високим моральними якостями, але й уміє діяти адекватно у відповідальних ситуаціях, застосовувати знання і брати на себе відповідальність за таку діяльність? Як сформувати принципи та ідеали громадянина України?

Такі питання хвилюють викладачів, методистів, науковців, керівників освіти, які прагнуть побудувати українську національну школу. У «Національній доктрині розвитку освіти України у ХХІ столітті» зазначено, що головна мета української системи освіти – створити умови для розвитку, саморозвитку і самореалізації кожної особистості як громадянина України, формувати покоління, здатне вчитися впродовж життя, створювати та розвивати цінності громадянського суспільства. Саме життя вимагає від сучасної школи формування людини, яка б уміла будувати гідне життя у гідному суспільстві.

«Освіта XXI століття - це освіта для людини XXI століття - це час переходу до високотехнологічного інформаційного суспільства, у якому якість людського потенціалу, рівень освіченості і культури всього населення набувають вирішального значення для економічного і соціального поступу країни».

Це, крім іншого, означає, що в методиці повинен бути здійснений кардинальний перехід від інформаційно-пояснювального підходу, орієнтованого на передачу готових знань, до діяльного підходу, спрямованого не тільки на засвоєння знань, а й на способи цього засвоєння, на зразки та способи мислення і діяльності, на розвиток пізнавальних сил і творчих здібностей учнів.

Реалії сьогодення, інтенсивність інформаційного потоку в суспільстві вимагають інноваційних підходів до навчання. А інновації можна ефективно активувати тільки за допомогою педагогічних знахідок, творчого підходу до реалізації нововведень.

Важливість педагогічних інновацій професійно-технічних навчальних закладів України обумовлена кількома аспектами: організація в процесі навчання продуктивної співпраці тих, хто навчається; орієнтація навчання на результат і набуття учнями найважливіших компетентностей; можливість отримання глибоких знань, які легко засвоюються; особистісно - зорієнтований підхід до організації навчально-виховного процесу.

Новий етап у розвитку професійної освіти пов'язаний з упровадженням компетентнісного підходу до формування змісту та організації навчального процесу. Компетентнісна освіта зорієнтована на практичні результати, досвід особистої діяльності, вироблення ставлень, що зумовлює принципові зміни в організації навчання, яке стає спрямованим на розвиток конкретних цінностей і життєво необхідних знань і умінь учнів.

 Компетентнісно орієнтований підхід - один із нових напрямків розвитку освіти в Україні та розвинених країнах світу.

Нестабільна соціально-економічна ситуація у світі, постійні зміни сучасного суспільства, в якому майже кожній людині доводиться кілька разів за життя змінювати свою кваліфікацію і, відповідно, для досягнення успіху в будь-якій сфері бути ініціативною, брати на себе відповідальність, приймати рішення у складних ситуаціях, уміти успішно працювати в групі на загальний результат, самостійно підвищуючи свій кваліфікаційний рівень, – це чинники, що зумовлюють сьогодні впровадження ідей компетентнісного підходу в педагогічну науку. Ідея компетентнісно орієнтованого навчання – одна з відповідей на запитання про напрями модернізації сучасної освіти.

 Створення ситуації успіху, сприятливих умов для повноцінної діяльності кожної дитини – основна мета, що покладена в основу інноваційних  технологій навчання.

 Інноваційна діяльність у галузі сучасної освіти регламентована відповідними нормативними  документами:

ü Законом України “Про інноваційну діяльність”;

ü Положенням “Про порядок здійснення інноваційної діяльності в системі освіти  України”.

ü Законом України «Про освіту»

ü Законом України «Про професійну (професійно-технічну) освіту»

 

Яка правова база запровадження компетентнісного підходу? Про компетентнісний підхід до формування змісту освіти зазначено в Державних стандартах освіти, його реалізовано в «Критеріях навчальних досягнень». Під поняттям "компетентнісний підхід" розуміється спрямованість освітнього процесу на формування та розвиток ключових (базових, основних) і предметних компетентностей особистості. Поняття "компетенція" традиційно вживається у значенні "коло повноважень", "компетентність" же пов'язується з обізнаністю, авторитетністю, кваліфікованістю. Тому доцільно в педагогічному сенсі користуватися саме терміном "компетентність".

Найбільш універсальними є ключові компетентності, які формуються засобами міжпредметного і предметного змісту. Виокремлюють п’ять наскрізних ключових компетентностей.

ü   Уміння вчитися – передбачає формування індивідуального  досвіду участі учня в навчальному процесі, вміння, бажання організувати свою працю для досягнення успішного результату; оволодіння вміннями та навичками саморозвитку, самоаналізу, самоконтролю та самооцінки.

ü    Здоров’язбережувальна компетентність – пов’язана з готовністю вести здоровий спосіб життя у фізичній, соціальній, психічній та духовній сферах.

ü   Загальнокультурна (комунікативна) компетентність – передбачає опанування спілкуванням, здатність цінувати найважливіші досягнення національної, європейської та світової культур.

ü   Соціально-трудова компетентність – пов’язана з готовністю робити свідомий вибір, орієнтуватися в проблемах сучасного суспільно-політичного життя; оволодіння етикою громадянських стосунків, навичками соціальної активності; уміння організувати власну трудову та підприємницьку діяльності; оцінювати власні професійні можливості, здатність співвідносити їх з потребами ринку праці.

ü    Інформаційна компетентність – передбачає оволодіння новими інформаційними технологіями, використовувати джерела інформації для власного розвитку.

Компетентнісно-орієнтований підхід тісно пов’язаний із такими підходами до навчання, як:

ü особистісно орієнтований (потребує трансформації змісту освіти, перетворення його з моделі «для всіх» на суб’єктивні надбання одного учня, що їх можна виміряти);

ü    діяльнісний (може бути реалізований тільки в діяльності, тобто в процесі використання конкретним учнем певного комплексу дій).

Компетентнісно-орієнтований підхід вимагає особистісної спрямованості при формуванні змісту освіти. Необхідно забезпечити реальну активність учнів у навчальному процесі.

Сучасний урок, зорієнтований на реалізацію компетентнісно-орієнтованого підходу в навчанні, має вирішувати ряд завдань.  Це, зокрема:

ü підвищення рівня мотивації учнів;

ü використання  суб’єктивного досвіду, набутого учнями;

ü ефективне та творче застосування набутих знань та досвіду на практиці;

ü формування у учнів навичок отримувати, осмислювати та використовувати інформацію з різних джерел;

ü здійснення організаційної чіткості та оптимізації кожного уроку;

ü підвищення рівня самоосвітньої та творчої активності учнів;

ü створення умов для інтенсифікації навчально-виховного процесу;

ü наявність контролю, самоконтролю та взаємоконтролю  за процесом навчання;

ü формування моральних цінностей особистості;

ü розвиток соціальних та комунікативних здібностей учнів;

ü створення ситуації успіху.

Реалізуючись у навчальних програмах, компетентнісно-орієнтований підхід змінює  уявлення про оцінювання. За такого підходу найактуальнішою є проблема розвитку особистісних здібностей учня.  Результати навчальної діяльності розглядають як особисті досягнення учня. Важливим стає не наявність у нього внутрішньої організації знань, а здатність застосовувати компетентності в навчанні та житті.

У контексті освітніх реалій сьогодення ця мета може конкретизуватись як підготовка учнів до життя, розвиток їх інтелектуальних і творчих здібностей, опанування знань, актуалізація вмінь, затребуваних життям, - уміння спілкуватись, контактувати з іншими людьми, у тому числі задля розв'язання конкретних проблем, уміння опрацьовувати інформацію, гнучко реагувати на зміни в житті, тощо. Отже, мета навчання виступає нині як формування життєвої компетентності учнів.

Важливо пам’ятати, що компетентнісно - орієнтований підхід – лише один із чинників, що сприяють модернізації змісту освіти, він лише доповнює низку освітніх інновацій, не применшуючи значення класичних підходів.

 

Технологія досвіду

 

  Уроки – це єдність процесу навчання і виховання моральних якостей громадянина суспільства. Сам викладач, як мінімум, має володіти тими компетенціями, яких навчає учнів. Базова компетентність викладача полягає в умінні організувати заняття, створити невимушене, доброзичливе, розвивальне середовище, в якому стає реальною можливість досягнення освітніх результатів учня, сформульованих як ключові компетенції. Викладачу важливо вміти організувати навчання так, щоб воно стимулювало інтерес, бажання разом думати і дискутувати, ставити оригінальні питання та оцінювати нестандартні ситуації, проявляти незалежне креативне мислення, формулювати ідеї, висловлювати різноманітні точки зору. Важливо, щоб це мотивувало учнів до нових, на сходинку вищих, здобутків та інтелектуального зростання. Викладач має налаштуватися на пошук та закріплення позитивної динаміки на шляху до формування компетентності учнів.

Опрацьовуючи передовий педагогічний досвід, науково-методичну літературу, інформаційні джерела мережі Internet з питання формування ключових компетентностей учня навчального закладу та використовуючи власний педагогічний досвід, потрібно приділяти більше уваги цілеспрямованому розвитку особистості та формуванню ключових компетентностей учнів, таких як: соціальні, комунікативні, інформаційні, саморозвитку і самоосвіти, здоров’язберігаючі, продуктивної творчої діяльності як в урочний, так і у позаурочний час.  Своє головне завдання потрібно вбачати у пробудженні та розвитку інтересу до оволодіння знаннями, бо інтерес - це рушійна сила пізнання та навчання. Але зараз для розвитку інтересу до навчання на уроці недостатньо лише особистісних якостей викладача. Необхідно створити і нові умови для продуктивного навчання, результатом якого є учень, який у стінах ПТНЗ набуває ключових життєвих та професійних компетентностей.

В процесі навчальної діяльності потрібно намагатися:

ü реалізовувати принцип переконаності учнів у дієвості та необхідності знань;

ü розвивати самостійність учнів як засіб їх інтелектуального розвитку;

ü навчати вмінню визначати мету, виробляти стратегію дії в її реалізації;

ü навчати мислити, порівнювати, узагальнювати, класифікувати;

ü створювати ситуацію успіху та спрямовувати учнів до творчого пошуку;

ü створювати необхідну психологічну атмосферу підтримки та розвитку особистості

Як зробити так, щоб кожен учень активно працював на уроці, і то не під тиском викладача, а за власним бажанням? Як домогтися того, щоб учні були не пасивними учасниками, а співавторами уроку?

 Ігрові  технології є однією з унікальних форм, яка дозволяє зробити цікавою і захоплюючою не лише роботу учнів на творчо-пошуковому рівні, але і буденні кроки по вивченню різноманітних технологій.

Багаторічна практика роботи показала, що зросла кількість різноманітних ігрових технологій, які ефективно можна використати на уроках професійно-теоретичної підготовки. Організація ігорвої форми проведення заняття допомагає моделювати творчий процес, створює сприятливі умови для розвитку творчих здібностей учнів, розвиває інтерес до самостійних досліджень.  

Гра належить до традиційних і визнаних методів навчання та виховання. Цінність цього методу полягає в тому, що в ігровій діяльності освітня, розвиваюча й виховна функції діють у тісному взаємозв’язку.

 Гра, як метод навчання, - організовує, розвиває учнів, розширює їхні пізнавальні можливості, виховує особистість. В процесі своєї роботи автор переконалася, що уроки з використанням ігрових технологій дають прекрасні результати.  

Потрібно прагнути дати своїм учням міцні та глибокі знання, виховати мислячу, творчу, компетентну  людину, прищепити любов до професії, тому необхідно застосовувати на уроках найефективніші методи і прийоми навчання, використовувати передовий педагогічний досвід, шукати і знаходити свої власні шляхи до реалізації поставлених завдань, прагнути сформувати творчі та соціальні  компетентності в учнів. З цією метою широко використовується метод проєктів.    

Метод проєктів є основною технологією формування ключових компетентностей учнів, яка дозволяє, використовуючи найменші затрати ресурсів, створити в навчальному процесі умови діяльності, максимально наближені до реальних. В ньому чітко просліджується особистісно орієнтований компонент.  Метод проєктів є ефективним, оскільки стимулює практичну проєктну діяльність учнів і дозволяє формувати весь набір компетентностей. Він орієнтований на самостійну діяльність учнів - індивідуальну, парну, групову. Досвід роботи за методом проєктів показує, що учні можуть виступати активними учасниками процесу створення проєкту, виробляти свій власний погляд на інформацію, формулювати мету та завдання й шукати шляхи їхнього вирішення. Метод проєктів дозволяє учням учитися на власному досвіді й досвіді інших у конкретних справах і приносить задоволення учням, що бачать продукт власної праці, створює ситуацію успіху, сприятливі умови для повноцінної діяльності кожного  учня.

 Для підвищення якості проведення уроків   важливо застосовувати методи проблемно-розвиваючого навчання (навчальна проблема, проблемна ситуація, частково - пошукова діяльність).  При цьому учні виявляють самостійність у роботі, розвивають творчу і пізнавальну діяльність,  вчаться  логічно мислити. Вирішення  проблеми  відбувається, в основному, в ході продуктивної розумової діяльності. Акцент  робиться на підсилення ролі самого учня, підвищення його активності, спонукає учнів робити   узагальнення, висновки, аналіз, співставляти факти.  Зрозуміло, що такий навчальний матеріал учні сприймають з більшим зацікавленням,  а це заохочує їх до поглиблення знань і набуття нових умінь. В проблемному навчанні створюються найбільш сприятливі умови для формування таких якостей особистості, як пізнавальний інтерес, творча активність і самостійність.

Визначальною рисою  уроку має бути його  побудова на засадах розвивального навчання, що сприяє розвитку   в учнів  розумових здібностей  на основі використання елементів дослідження, пошуку, упровадження прийомів  розумової  діяльності  (аналізу, синтезу, зіставлення  та порівняння, виділення головного та класифікації). Все це сприяє формуванню креативного мислення. Формування креативного мислення займає значне, чи не основне, місце в даній технології, що робить її потужним фактором розвитку особистості. Досить ефективними є випереджувальні завдання для індивідуальної та групової роботи (усні повідомлення, запитання і відповіді у формі діалога).

На   уроках  професійно-теоретичної підготовки та виробничого навчання доцільно   застосовувати колективно – групову  технологію інтерактивного навчання. Це  сприяє розвитку ініціативи, незалежності, уяви, співпраці з іншими учнями. Учням подобається робота в групах, кожна з яких колективно виконує конкретне навчальне завдання – однакове для всіх груп чи різне. При цьому можна передбачити не лише спільну роботу в одній групі, а й міжгрупову взаємодію. 

Групові форми роботи успішно формують в учнів потребу самостійно здобувати знання, опрацьовувати додаткові джерела знань, учитися використовувати одержані знання для вирішення пізнавальних і практичних завдань, що дає можливість набувати комунікативні вміння, розвивати професійні навички. Працюючи в групах, учні самостійно розв'язують доступні для них питання, стають дослідниками, разом переборюють труднощі на шляху до мети.  

Потрібно привчати учнів до самостійності – вміння самостійно вирішувати труднощі, що виникають в процесі роботи, самостійно усувати неполадки обладнання, здійснювати самоконтроль. При цьому необхідно будувати свою діяльність на особистісно орієнтованому підході до кожного учня, на взаєморозумінні й повазі, знанні  можливостей учнів, їх інтересів; прагнути навчити учнів бережливого ставлення до матеріалів, електроенергії, обладнання, виконувати всі вимоги безпеки праці. Робота повинна бути спрямована на розкриття  творчого потенціалу й особистості кожного учня, діагностику особистісного розвитку. Такий підхід до навчання є особливо актуальним для професійної освіти, адже майбутній робітник повинен бути не тільки грамотним, а й компетентним, тобто  повинен уміло використовувати одержані знання в умовах сучасного виробництва, уміло орієнтуватися у виробничій ситуації, вирішувати виробничі проблеми. 

Дуже часто ми стикаємося з проблемою зниження рівня пізнавальної активності учнів, небажання працювати самостійно та просто вчитися. Серед багатьох причин втрати учнями інтересу до знань можна назвати одноманітність уроків. Відсутність можливості повсякденного пошуку нової цінної інформації призводить до шаблонного виконання, а це руйнує та вбиває учнівський інтерес до навчання. Творчий підхід до побудови та проведення уроку, насиченість різноманітними прийомами, методами та формами викладання зможуть забезпечити його ефективність.

В умовах введення нових освітніх  стандартів, той, хто здобуває освіту, стикається з величезним потоком інформації, яку він має можливість почерпнути з різних джерел.

Об’ємність матеріалу істотно ускладнює його цілісне сприйняття й осмислення. Інформаційна перенасиченість ускладнює запам’ятовування і засвоєння теоретичних і практичних знань на високому рівні. Форсоване проходження матеріалу перешкоджає його засвоєнню, бо головним тут виступає виконання вимог програми.

Необхідність запам’ятовування великої кількості інформації, значна частина якої носить абстрактний характер, викликає значні труднощі для тих, хто здобуває освіту, під час вивчення різних предметів. Чим більше інформації подається, тим менше її засвоюється.

Ефективним способом обробки та компонування інформації є її «стиснення», тобто представлення в компактному, зручному для використання вигляді. Тому в навчальному процесі доцільно використовувати фрейми.

Фрейм - каркас, структура подачі матеріалу, яку можна накласти на всі наступні теми. Відображення  основного змісту матеріалу послідовно розташованими малюнками і схемами, так зване піктографічне зображення – один з найдавніших способів передачі та закріплення знань.

Я.А. Коменський називав наочність «золотим правилом» дидактики. Найбільш цікаво досвід використання конспектів-схем представлений В.Ф.Шаталовим (технологія повного засвоєння матеріалу шляхом інтенсифікації навчального процесу на основі схемно-знакових моделей)

Як кажуть: «Усе нове – це добре забуте старе». Тому інтерес до логічно-опорних схем у педагогічній практиці знову зростає.

Активізація навчально-пізнавальної діяльності під час пояснення навчального матеріалу – це дійсно одна з актуальних педагогічних проблем, часткове рішення якої полягає в застосуванні нових технологій, що включають такі методичні елементи, як схеми-опори, конспекти-схеми. Саме ці методичні елементи сприяють розвитку логічного мислення, умінню виділяти головне і суттєве з навчального матеріалу, усвідомити і запам'ятати його. Найкращим  способом запам’ятовування інформації є її кодування, уміння читати опорні сигнали, представити матеріал то в стислому, то в розгорнутому вигляді – це важливі навички творчого процесу, що дозволяють реалізувати вимоги розвивального та проблемного навчання.

 Робота з символічними позначеннями та опорними конспектами на уроках веде до розвитку уваги в учнів, зростанню темпу роботи і, певна річ, ефективності використання робочого часу.

Фреймові структури є одним із найбільш ефективних способів графічного способу представлення навчальної інформації.

Учні  будуть любити предмет, вчити його, захоплюватися ним лише тоді, коли їм буде цікаво. А зацікавити учнів – це обов’язок кожного викладача. Ще А. Ейнштейн писав: "... якщо учитель поширює навколо себе подих нудьги, то в такому оточенні все зачахне; зуміє навчити той, хто навчає цікаво”.

Сучасному учневі не нудно на уроці, де використовуються новітні інформаційно-комунікативні технології навчання, які передбачають широке використання комп'ютерної техніки та спеціального програмного забезпечення. Необхідно проводити уроки та позакласні заходи з широким використанням комп’ютерної техніки та мережі Internet. Завдяки використанню можливостей інформаційно-комунікативних технологій формується пізнавальний інтерес, виникає яскравий емоційний образ, особисте відношення до матеріалу, що вивчається. Використання  інформаційно-комунікативних технологій (презентацій в програмі Microsoft PowerPoint, відео матеріалів, електронних плакатів) слугує  для підвищення пізнавальної активності учнів та  результативності праці викладача, посилення мотивації учбової діяльності,   зміна відношення до уроку і навчального предмету, зростання професійної і особистої компетентності викладача і учня.

Тому розроблено навчальні презентації за допомогою програми Microsoft Power Point до уроків з предметів «Основи анатомії та фізіології с/г тварин», «Основи ветеринарної хірургії та акушерства», «Хвороби с/г тварин ».

  При вивченні нового матеріалу   доречно використовувати демонстраційний матеріал, електронні плакати. Це такий вид презентації, який замінює собою найпростіші засоби технічного супроводу. Комп’ютер використовується  як звичайний слайд - проектор. Такі плакати  можуть бути опорними конспектами. Використання мультимедійних технологій дає можливість створювати конспекти не тільки у вигляді статистичних зображень, а і так званого "живого" конспекту, створеного з використанням програмного засобу Microsoft Power Point.

Завдяки цьому урізноманітнюються уроки та полегшується  сприйняття навчального матеріалу учнями, розвиваються  уміння учнів побачити велику тему в цілісному вигляді. При  цьому процес навчання стає більш  інтенсивним. Зокрема, стає більш швидким процес запису визначень та інших важливих частин матеріалу, тому що викладачу не доводиться повторювати текст кілька разів (він вивів його на екран), учневі не доводиться чекати, поки викладач повторить саме потрібний йому фрагмент.

Схеми-опори, конспекти-схеми, фрейми, перенесені на екран - більш цікаві для учнів, а тому й ефективніші для засвоєння знань,  активізації роботи учнів на уроці.

Пропонується використовувати відео матеріали у поєднанні з бесідою, поясненням, проблемними запитаннями, що дає добрий ефект щодо розуміння та зацікавленості учня. Для посилення інтересу до навчання використовуються відео  матеріали не тільки з мережі Internet, а й відеоролики самотужки знятті.  

Для контролю і перевірки знань розроблені тестові завдання за допомогою контрольно-діагностичної системи Google Forms.

Викладачу професійно-теоретичної підготовки ПТНЗ найкраще використовувати спосіб інтеграції окремих елементів сучасних технологій навчання для розвитку життєвих компетентностей учнів. Для того, щоб така інтеграція принесла бажаний результат, потрібно  вникнути в методику кожної з освітніх технологій і використовувати їх на своїх уроках залежно від теми, мети, а також типу уроку. Лише вдала інтеграція сучасних педагогічних технологій: інтерактивного, особистісно-орієнтованого, проектного навчання, ІКТ на основі постійного розвитку критичного мислення учнів дає змогу розвивати творчий потенціал учня,   його креативність, талановитість, самовдосконалення та самореалізаціїю в навчальному процесі, адже на сучасному етапі саме це дає можливість розвивати  ключові компетентності, які сприятимуть розвитку особистості та її всебічній повновартісній самореалізації в сучасному житті.

 Щоб кожен урок був неповторний, глибоко продуманий, на якому вміло досягається навчальна, розвивальна та виховна мета, потрібно проводити систематичну, цілеспрямовану роботу,   приділяти увагу міжпредметним  зв’язкам.

       Компетентність безпосередньо не пов’язана із змістом навчального предмета. Вона характеризує не предметні, а життєві уміння людини. Тому не потрібно обходити увагою і позакласну роботу.

Навчити мислити – одне із завдань викладача; це  завдання на перспективу, над яким потрібно працювати щодня - створити таку навчальну атмосферу, яка б давала можливість молодим людям самостійно здобувати знання, знаходити найоптимальніші шляхи розв’язання певної проблемної ситуації, аргументовано відстоювати власну позицію, чітко висловлювати свою думку, мати розвинені комунікативні здібності і, в ідеалі, сформувати життєву компетентність учня, високоморальну особистість.

Необхідно  сприяти зацікавленості учнів у подальшому навчанні та отриманні гідної роботи, розвитку та самовдосконаленню, що є необхідною умовою формування фахівця своєї справи за складних конкурентних умов на ринку праці.  

Отже, компетентнісно-орієнтований  підхід до навчання дає можливість: активізувати мислення учнів, мотивувати й стимулювати їх діяльність, залучити їх до творчого продуктивного навчання, розвивати вміння логічно й аргументовано викладати матеріал, формувати навички колективного спілкування, почуття взаємодопомоги, уміння обробляти інформацію, готовність робити свідомий вибір,  здатність до генерування і використання нового. Таким чином, проблема навчання спрямована на формування життєвої компетентності учнів.  Викладач  – це мудрий наставник , адже «Вся гордість учителя в учнях, в зростанні посіяних ним зерен» (Дмитро Менделєєв).

            Однією з складових особистісно-орієнтованого підходу до організації навчальної діяльності є володіння педагогічним працівником технологіями творчої педагогічної діяльності з урахуванням особливостей навчального матеріалу та здібностей учнів. Вище вже трохи було сказано про це, але хочу наголосити, що згідно з провідною освітньою концепцією, творчість упливає на формування інтелектуально й морально досконалої особистості, дає можливість людині розуміти свою індивідуальність, свій талант і використати його на добро людям та в майбутній професії.

Педагогічну творчість учителя визначаємо як особистісно зорієнтовано держрозвивальну взаємодію суб'єктів навчально-виховного процесу (учителя і учня), зумовлену специфікою психолого-педагогічних взаємовідносин між ними і спрямовану на формування творчої особистості учня та підвищення рівня творчої педагогічної діяльності вчителя.

Педагогічні здібності, знання й уміння, у певному їх розуміння, значною мірою виявляють індивідуально-психологічні особливості фахівця освітньої галузі, ступінь його професійної компетентності, тобто коло питань, у яких він обізнаний, володіє досвідом, а також у своїй сукупності є основою для досягнення вищого рівня професійної діяльності - майстерності.

Успішне вирішення завдань сучасної освіти безпосередньо пов'язане з удосконаленням підготовки педагогів. Жодна інша професія не ставить таких вимог до людини, як професія педагога. «Педагог, учитель, вихователь - довірена особа суспільства, якій воно довіряє найдорожче і найцінніше - дітей, свою надію, своє майбутнє. Доля дітей у руках педагога, у його золотому серці, він має бути джерелом радісного пізнавального і морального зростання своїх вихованців». Суспільство ставить перед учителем завдання бути не тільки неповторною особистістю, носієм загальнолюдських цінностей, глибоких і різноманітних знань і високої культури, а й прагнути до втілення в собі людського ідеалу.

Творчого вчителя характеризують такі риси, як постійний пошук оптимальних педагогічних рішень, здатність бачити проблеми, виявляти суперечності, творча фантазія, альтернативність і критичність мислення, високий рівень загальної культури.

Готовність педагога до творчості сучасні автори все частіше називають «креативністю»». Ця готовність є першим етапом педагогічної творчості, коли діяльність педагога спрямована на пошук способів, що забезпечують максимальну реалізацію пізнавального (освітнього), виховного і розвивального потенціалу уроку.

Стратегію сучасної педагогічної освіти складають суб'єктивний розвиток і саморозвиток особистості вчителя, здатного не тільки обслуговувати педагогічні й соціальні технології, які є, але й виходити за межі нормативної діяльності, здійснювати інноваційні процеси творчості в широкому розумінні. Ця стратегія повинна втілюватись у принциповій спрямованості змісту й форм навчального процесу сучасної школи на пріоритет особистісно зорієнтованих технологій педагогічної освіти при формуванні в учителів готовності до творчої діяльності.

Вирішення цих складних завдань об'єктивно необхідне для розв'язання реально існуючих суперечностей, що накопичились за останні роки в освітній практиці та суспільстві в цілому, між потребою держави у високоосвічених творчих особистостях, здатних працювати й діяти в нестандартних ситуаціях і небажанням людини самостійно залучатись до серйозних творчих пошуків.

Сучасні науковці вважають, що важливими технологіями формування готовності вчителів до самостійної творчої діяльності є такі:

1. Технологія модульного навчання

Порівняно з традиційною лекційно-семінарською системою навчання, відрізняється тим, що сама професійна діяльність викладача, як і навчальна діяльність слухача, набувають принципово іншого характеру: центральною фігурою навчального процесу реально стає слухач. Нова система організації навчально-пізнавальної діяльності принципово змінює психологію слухача: самі нові обставини переконують учителя в тому, що він має працювати самостійно, ініціативно, систематично.

2. Технологія групової роботи

Уключає учителів у змістовне співробітництво, де вони виступають суб'єктами спільної навчальної діяльності, а значить змінюється їх мотиваційна сфера. Така робота є особливо цінною при проблемному навчанні. Групова форма навчальної роботи, яка раціонально включена в навчальний процес, дає позитивні результати, робить очевидними зусилля і здібності кожного, що є природним стимулом здорового творчого змагання.

3. Технологія проблемного навчання

У проблемному навчанні відкрито втілюються пізнавальні протиріччя, які реалізуються при створенні і загостренні проблемної ситуації, що викликає потребу в опануванні знань і вмінь для вирішення пізнавальних задач. Проблемне навчання підсилює ступінь досягнення цілей навчання, підвищує якість і міцність отриманих знань та умінь, надає навчальному процесу більшої емоційності та жвавості, посилює пізнавальну активність слухачів, уповільнює зниження показників функціонального та психологічного стану, поліпшує самопочуття та настрій учителів, має ефект емоційного підкріплення, яке сприяє становленню психічних новоутворень, що лежать в основі процесу набуття нових знань, умінь, навичок.

4. Технології творчого розвитку особистості

До цих технологій будемо відносити: навчання у співробітництві, метод проектів, різнорівневе навчання, індивідуальний і диференційований підхід, де викладач вступає як компетентний консультант, помічник, організатор педагогічної взаємодії з учням у пізнавальній діяльності. Широко буде використовуватись творча ситуація, яка стимулює пошуку діяльність, розвиває творчі можливості, але не завжди приводить до оволодіння новими знаннями, уміннями і навичками. Творча ситуація створюється у процесі: розв'язання творчих задач, вирішення навчальних проблем, дискусій, критичного аналізу прочитаного, навчальної експериментальної і дослідницької діяльності, ігрових ситуацій.

5. Технологія формування стимулів до педагогічної творчості

Формування стимулів до педагогічної творчості доцільно розглядати як процес створення психолого-педагогічної системи, компоненти якої (зміст, форми, методи, засоби професійної підготовки, характер комунікативних зв'язків між суб'єктами навчального процесу) забезпечують умови для творчої діяльності слухачів із метою формування у них стійкої сфери творчої професійної діяльності. Сенс цього процесу полягає в тому, щоб перевести учителів із пасивного рівня ставлення до оволодіння основами творчості, до зрілих форм позитивного ставлення до творчої складової професійної діяльності, сприяти перетворенню у вчителів нестійкого, імпульсивного, неусвідомленого збудження власних творчих можливостей у стійку мотиваційну сферу особистості до творчості взагалі, педагогічної творчості зокрема.

6. Проектна технологія

Навчальне проєктування орієнтоване, перш за все, на самостійну діяльність учителів - індивідуальну, парну або групову. Передбачає розв'язання певної проблеми, яка завбачає, з одного боку, використання різноманітних методів, засобів навчання, а з другого - інтегрування знань і умінь із різних галузей науки, техніки, творчості. Технологія передбачає використання педагогом сукупності дослідницьких, пошукових, творчих за своєю суттю методів, прийомів, засобів.